Психолог

Практичний психолог – Красножон Тетяна Анатоліївна

Життєве кредо:

«Потрібно ставитися до людей так, як ти хочеш, щоб ставилися до тебе».

 

 

 


ВІДПОВІДІ НА ТИПОВІ БАТЬКІВСЬКІ ЗАПИТАННЯ

            

Чи потрібно йти в садок?

Рано чи пізно дитина починає самостійне життя в суспільстві: хтось з 2 років (ясла), хтось із 7 (школа). Але в тому чи іншому випадку більше мінусів, ніж плюсів, тому краще триматися золотої середини. Найоптимальнішим для початку відвідування дитячого садка вважається вік 3 роки. Чому? Бо саме тоді дитина потребує спілкування з ровесниками, ігор із ними. Хоча є випадки, коли дворічна дитина йде в садок легше, ніж малюк у 4, а у семирічного першокласника нерідко виникають труднощі під час звикання до нового колективу. І тут важливу роль відіграє темперамент дитини: сангвінік або холерик залюбки прийме запрошення поспілкуватись з іншими дітьми, флегматик поставиться до цього незадовільно, а меланхолік – з недовірою.

 

 

Навіщо йти в садок?

Якщо ви ловите себе на думці, що втомились від дитини, хочете від неї відпочити, то терміново потрібно працювати над собою. Адже наші діти знають, відчувають, про що ми думаємо. І відчувши, що його хочуть «спихнути» в садок, дитина починає ще більше впиратись вашому рішенню, а це — сльози та істерики зранку. Намагайтеся переконати себе, що дитячий садок — це найкраще, що наразі може статися в житті вашого малюка. І пам’ятайте: позитивний настрій мами — це позитивний настрій дитини.

Як підготуватись?

Для того, щоб малюк хотів іти в садок, у нього має бути мотив. Батьківський аргумент «там будеш гратись», як правило не спрацьовує. Скажіть, що на малюка може чекати ліжечко, яке плаче, якщо в ньому ніхто не спить, і капці, яким самотньо у шафці. А горщик залишиться порожній, і ніхто до нього не підійде і не візьме. Бідний горщик! Фантазія вихователя теж відіграє велику роль — адже малюк «мусить» поливати в групі квіти, збирати іграшки, ходити з нянею за обідом, інакше кажучи, без нього ніяк не обійтися. Як тут не піти в садочок?

Як піти уперше?

До перших відвідин садка дитину потрібно готувати і фізично, і психологічно. Днів 10 ходити туди лише на кілька годин. Заздалегідь відкоригувати режим дня — раніше лягати спати, раніше вставати. Звісно, водити і забирати малюка з садка повинні тільки мама чи тато. Час бабусь і дідусів настане пізніше. Пам’ятайте: ваша увага до такої важливої події в житті дитини надасть їй упевненості.

Що робити, коли «не хочу!»

Під час адаптації малюка до садочка є період, який називають «етапом новизни». Іншими словами, дитина залюбки ходить З—5 днів, а потім… «не хочу, не піду!» Як правило, за попередні дні батьки вже розслабились, зраділи, що все минуло легко. А, натомість, не варто втрачати пильність: багато гратися з дитиною після садка, обнімати дитину і цілувати, іншими словами, компенсувати вашу розлуку. Буває так, що довгий час дитина без проблем ходить у садок, а потім категорично відмовляється. Причина такої поведінки може ховатися в сім’ї. Малюк втомився від неуваги відсутності спільних ігор, а тут ще й у садочку насварили або не вдалося налагодити стосунки з ровесниками. Часто буває, що дитина не проявляє себе в колективі так, як може, тоді вона біжить до мами і шукає в неї захисту. Сварити і соромити її не слід — потрібно разом з вихователем знайти вихід із такої ситуації.

Як бути далі?

Ранок і час перед сном дуже важливі для психологічного стану дитини. Малюку потрібно, щоб вранці мама зарядила його позитивною енергією, хорошим настроєм. Адже так хочеться разом з мамою хоч 5 хвилин повалятись у теплому ліжечку. Насолодитися її поцілунками і ніжними словами. А якщо навколо поспіх, крики, то про який добрий гумор може йтися? Увечері дитина також прагне уваги. Адже цілий день мама її не цілувала, не носила на руках, не гралася — і вона хоче заповнити цю прогалину. А якщо в батьків футбол, прибирання, прання, то і засинає дитина з істерикою, встає «не з тої ноги», а далі — за «звичним сценарієм».

 

 

 

 

ПАМ’ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ
«ПЕРШІ КРОКИ ДО ДИТИНСТВА»

Разом допоможемо малюкові знайти своє гідне місце в дитсадку! Адаптація, тобто звикання, — явище двоїсте. Воно залежить однаковою мірою від мами з татом і від дитини. Якщо дорослі впевнені, спокійні, доброзичливі — усе буде гаразд! Нервовість, неспокій передаються дітям, й адаптація ускладнюється.
Прийміть кілька практичних порад:
– виробляйте свої ритуали прощання й зустрічі, «прикрашайте» їх особливими знаками;
– пошийте «чарівну» сумочку, заведіть коробочку з набором домашніх предметів: родинних фотографій, носовичків, а також інших дрібничок, які належать дорослим. Ці речі пов’язуватимуть дитину з відсутніми родичами;
– принесіть 1-2 улюблені іграшки, книжки, тарілочку, горщик (у разі потреби);
– домовтеся про спілкування дитини з вами телефоном;
– станьте спільником і помічником вихователів (проведіть ігри, поставте сценки-мініатюри. Розкажіть казки дітям усієї групи);
– запросіть додому дітей на 1- 2 години в домовлений час;
– організуйте спільну стінну газету.
Щодня при зустрічі обіймайте малюка, покажіть, що ви радієте йому. Не бійтеся попросити дозволу взяти з дитячого садка додому іграшку, книжку, яка сподобалась дитині, їх же потрібно повертати, а це – серйозний привід для зустрічі завтра! Повірте, надійде час, коли дитина з особливим смутком буде розлучатися з першими вихователями. І ставши школярем, неодноразово, відкрито або потай, прибіжить до свого дитсадка хоч на хвилинку.
Вісник психологічної служби Київщини. Випуск 5
Використані джерела:
Інтернет ресурс