Are you looking for the best website template for your web project? Look no further as you are already in the right place! In our website templates section you will find tons of beautiful designs - for any kind of business and of any style. You are in a unique place - join us today BIGtheme NET

Що потрібно мати дитині йдучи у дитячий садок?

Носові хусточки

Купуйте їх з запасом, бо губитимуться вони часто. Або запасіться паперовими серветками.

Тапочки

Тапочки повинні бути з задником і щільно облягати ступню. Не допускається взуття «на виріст», яке велике на дитину, взуття без задника. 

Піжама

Піжама має бути з натуральних тканин, вільного крою. Для сну мають бути окремі легкі шкарпетки. І не забувайте щотижня забирати піжаму додому на прання.

Змінний одяг

У дитини в шафці завжди повинен бути змінний одяг. Обов’язково мають бути колготи, кофтина, комплект спідньої білизни (для найменших — кілька комплектів).

Одяг на щодень

Для садочка найбільше підходить одяг зі знімним «верхом», щоб можна було роздягнути дитину, коли їй буде жарко. Легка сорочка і більш тепла кофтина ідеальні для хлопчика. Для дівчаток так само гольфик і кофтина, а от замість спідниці, яка буде крутитися і з якої буде вилазити блузка, краще одягти сарафан — це найзручніший для дівчаток одяг. Для літа дівчаткам, знову ж таки, найкраще одягти сарафанчик, а хлопчикам — шортики й маєчку. Панамка, кепка або хустинка влітку обов’язкові.

Святкове вбрання

Тепер про одяг для свят. Обов’язково в гардеробі дитини має бути білий гольфик, вишиванка і білі колготки (як для дівчинки, так і для хлопчика. Цей одяг буде в нагоді і на свято, і на відкрите заняття, і для фотографування. Не поспішайте шити одяг для костюмованих свят — запитайте вихователя, яку роль гратиме дитина, порадьтеся, яким має бути її костюм.
Старайтеся, не обурюючись, виконувати всі вимоги вихователя.
Якщо треба щось принести для костюма на ранок чи інше свято, зробіть це. Дитина не повинна почуватися гіршою за інших, заздрити їм або соромитися своїх батьків.

Коли у дитини свято

У вашої дитини свято — день народження. Вона запросила своїх друзів. Для подібних святкувань непогано було б придбати дитячий яскравий столовий сервіз. На кожну тарілку покладіть листівку з ім’ям запрошеного. Місце іменинника позначають стрічкою, також прикрашають його виделку чи десертну ложку. Композиція із цукерок, свічки у формі звірят, кумедні картинки зроблять стіл святковим. Кімнату прикрасьте повітряними кульками, орнаментом, фотокартками. Приготуйте те, що можна з’їсти без допомоги ножа: маленькі бутерброди у формі грибочків, зірочок, квіточок. Діти з великим задоволенням уминатимуть солодощі та фрукти. Не забудьте про морозиво.
Святкуйте із задоволенням!

Дитячі іграшки

Не думайте, татусі і матусі, що чим більше іграшок у вашої дитини, тим вона щасливіша. Надмірна кількість іграшок — це не щастя для дитини. Від цього вона буде тільки менше радіти новим подарункам. Намагайтеся завжди відремонтувати разом з дитиною іграшку, виховуючи бережливе ставлення до речей. Час від часу можна забирати частину іграшок на місяць-другий, а потім знову дістати, тоді вони сприйматимуться як нові. Треба привчати дитину до порядку — спочатку прибирати з нею іграшки, а потім дитина звикне робити це самостійно. Недостатньо тільки купувати іграшки, треба робити їх разом з дітьми, своїми руками. Спробуйте! І ви, і ваші діти отримають більше задоволення, ніж від купівлі готової іграшки. Дорослі повинні бережливо ставитися до всього, що створює дитина!!!

Готуємо руку дитини до письма

Важливо одразу навчити дитину правильно тримати ручку, пензлик. Адже правила користування ними розроблялися недарма: у них враховується правильна посадка, збереження зору, розвиток м’язів руки, здатних витримати максимальне навантаження сьогодні й у майбутньому.

Як розвинути дрібну мускулатуру дитини

Розминати пальцями тісто, глину, пластилін. Катати по черзі кожним пальцем дрібні намистини, камінці, кульки. Нанизувати ґудзики, намистинки на нитки. Зав’язувати шнурки, вузлики на мотузці. Штрихувати, малювати, розмальовувати олівцем, крейдою, фарбами, ручкою; малювати візерунки по клітинках у зошиті. Різати ножицями, конструювати з паперу. Робити гімнастику для пальчиків. Займатися на спортивних снарядах (кільця, драбина та інші). Успіхів вам!

Психологічна готовність дитини до навчання у школі

 «Роки чудес» — так називають дослідники перші п’ять років життя дитини. Закладені в цей час емоційне ставлення до життя, до людей, наявність або відсутність стимулів до інтелектуального розвитку визначають подальшу поведінку та спосіб мислення людини. Готовність дитини до школи залежить передусім від батьків. Якщо дитина відвідує дитячий садок, то це залежить від вихователів, адже підготовка дитини до школи передбачена програмою дитячого садка. Але ці програми не повністю враховують психологічні аспекти проблеми. Отже, перед психологами стоїть завдання розробки критеріїв і показників саме психологічної готовності дітей до навчання. Особливої уваги потребують так звані «домашні діти», які не відвідували дитячий садок. Вони, як правило, менш комунікабельні, важче встановлюють контакти з учителем та однолітками, не дуже комфортно почуваються в колективі, бояться залишатись у школі без батьків. Часто батьки, а іноді й учителі, вважають основними показниками готовності до школи ознайомлення дитини з літерами, вміння читати, рахувати, знання віршів та пісень. Однак дослідження показують, що це мало впливає на успішність навчання. Відсутність цих умінь не потребує спеціальної індивідуальної роботи з дитиною, оскільки їх формування передбачається програмою та методикою навчання. Психологічна готовність до школи — це такий рівень психічного розвитку дитини, який створює умови для успішного опанування навчальної діяльності. Компоненти психологічної готовності:
  • мотиваційний;
  • інтелектуальний;
  • вольовий;
  • емоційний;
  • особистісний.

 

Мотиваційний компонент відображає бажання чи небажання дитини навчатися. Він дуже важливий, бо від нього залежить входження дитини в нову для неї діяльність, яка відрізняється від ігрової своєю обов’язковістю, розумовим напруженням, необхідністю подолання труднощів тощо. Розрізняють внутрішні, або пізнавальні, мотиви учіння, що характеризуються потребою в інтелектуальній активності, пізнавальним інтересом; і зовнішні, або соціальні,що виявляються в бажанні займатися суспільно значущою діяльністю, у ставленні до вчителя як до представника суспільства, авторитет якого є бездоганним. Внутрішні та зовнішні мотиви учіння складають внутрішню позицію школяра, яка є одним з основних показників психологічної готовності до навчання. Про наявність внутрішньої позиції учня можна говорити, якщо дитина:
1)ставиться до вступу до школи та до перебування в ній позитивно, навіть в умовах необов’язкового відвідування школи прагне занять специфічно шкільного змісту;
2)виявляє особливий інтерес до нового, власне шкільного змісту занять, віддає перевагу урокам грамоти та лічби, а не заняттям дошкільного типу (малювання, співи, фізкультура тощо), має належне уявлення про підготовку до школи;
3)відмовляється від характерної для дошкільного дитинства організації діяльності та поведінки (віддає перевагу колективним класним заняттям, а не індивідуальному навчанню вдома; позитивно ставиться до загальноприйнятих норм поведінки (дисципліни);
4)віддає перевагу традиційному для навчальних закладів способу виявлення рівня її досягнень (оцінка) перед іншими видами заохочення, характерними для безпосередньо-особистісних відносин (солодощі, подарунки);
5)визнає авторитет учителя.
При вивченні мотиваційної готовності до навчання необхідно насамперед діагностувати внутрішні мотиви (наприклад, шляхом бесіди). Педагогічна робота в перші тижні навчання дітей у школі має бути спрямована на формування внутрішніх мотивів навчання.
Інтелектуальний компонент готовності дитини до школи передбачає:
1)обізнаність, яка характеризується обсягом знань про навколишній світ: живу й неживу природу, деякі соціальні явища тощо;
2)рівень розвитку пізнавальної сфери, що визначається диференційованістю (перцептивною зрілістю), довільною концентрацією уваги, аналітичним мисленням (здатністю розуміти суттєві ознаки і зв’язки між явищами), раціональним підходом до дійсності (відносним послабленням значення уяви), логічним запам’ятовуванням. Проводячи корекційну роботу з інтелектуально непідготовленими дітьми, необхідно використати ігри, які розширюють світогляд дитини, тренують увагу, пам’ять, фонематичний слух, моторику та логічні ігри.
Вольовий компонент виявляється в умінні керувати своєю поведінкою, у певному рівні розвитку довільності пізнавальних процесів. Навчання в школі потребує довільного сприймання, тобто вміння не тільки слухати, а й чути вчителя, товаришів, довільного запам’ятовування й відтворення, вміння довільно виконувати дії, робити не тільки те, що цікаво, а й те, що потрібно, доводити розпочату справу до кінця.
Емоційний компонент готовності виявляється в тому, що дитина іде до школи із задоволенням, радістю, довірою. Ці переживання роблять її відкритою для контактів з учителем, новими товаришами, підтримують впевненість у собі, прагнення знайти своє місце серед однолітків. Важливим моментом емоційної готовності є переживання, пов’язані з самою навчальною діяльністю та її першими результатами. У проведенні психокорекційної роботи необхідно вчити дитину формувати мету, засоби її досягнення, бачити кінцевий результат своїх дій, вчинків, брати на себе відповідальність. Можна використовувати також комплекс занять із психогімнастики.
Особистісний компонент готовності передбачає кілька показників:
Самооцінка дитини шестирічного віку. До початку навчання в школі у дитини має бути сформована адекватна самооцінка. Самооцінка визначає характер ставлення до різних видів діяльності, впливає на взаємини з однолітками, вчителем, стимулює або затримує просування школяра в навчальній діяльності. Наприкінці дошкільного віку дитина прагне узгодженості свого ставлення і оцінки оточення з оцінками і ставленням дорослого. Цією особливістю шестирічки треба вміло користуватись дорослим у формуванні самооцінки дитини. Адже самооцінка значною мірою визначає рівень активності особистості. Діти з високою самооцінкою почуваються в класі більш упевнено, сміливо, активно виявляють свої інтереси, ставлять перед собою вишу мету, ніж ті, хто за рівних умов занижує самооцінку. Рівень домагань. На підставі самооцінки складається і рівень домагань, який, на погляд дитини, їй під силу. Популярність дитини у групі, її загальна самооцінка залежить насамперед від успіху, який вона намагається здобути в сумісній дитячій діяльності. Таким чином, якщо забезпечити успіх діяльності малоактивним шестирічкам, які не користуються значною популярністю серед дітей, то це може привести до зміни їхньої позиції і стати ефективним засобом нормалізації відносин з однолітками, підвищити самооцінку дітей, їхню впевненість у собі.
 Навички спілкування:
сформованість у дитини ставлення до вчителя як до дорослого, який володіє особливими соціальними функціями;  розвиток необхідних форм спілкування з однолітками (уміння встановлювати рівноправні стосунки тощо). Навички спілкування дитини з дорослим дуже важливі, але цього недостатньо для формування комунікабельності. Вони повинні доповнюватись розвитком уміння спілкуватись, взаємодіяти з ровесниками. Спілкування з однолітками сприяє успішній адаптації в дитячому колективі, допомагає налагоджувати стосунки, зважаючи на думку оточення, без прагнення зайняти кращі ролі з використанням залякування, погроз, конфліктів Сформованість уявлень дитини щодо певної статі і володіння відповідними формами поведінки.
Отже, готовність дитини до школи, її майбутній успіх тісно пов’язані з тим, як вона ставиться до школи, наскільки контактує з однолітками і дорослими, як поводиться в конфліктних ситуаціях.