Are you looking for the best website template for your web project? Look no further as you are already in the right place! In our website templates section you will find tons of beautiful designs - for any kind of business and of any style. You are in a unique place - join us today BIGtheme NET

Практичний психолог – Гочапирська-Прима Віта Віталіївна

Життєве кредо:

«Потрібно ставитися до людей так, як ти хочеш, щоб ставилися до тебе».

ВІДПОВІДІ НА ТИПОВІ БАТЬКІВСЬКІ ЗАПИТАННЯ

Чи потрібно йти в садок?

Рано чи пізно дитина починає самостійне життя в суспільстві: хтось з 2 років (ясла), хтось із 7 (школа). Але в тому чи іншому випадку більше мінусів, ніж плюсів, тому краще триматися золотої середини. Найоптимальнішим для початку відвідування дитячого садка вважається вік 3 роки. Чому? Бо саме тоді дитина потребує спілкування з ровесниками, ігор із ними. Хоча є випадки, коли дворічна дитина йде в садок легше, ніж малюк у 4, а у семирічного першокласника нерідко виникають труднощі під час звикання до нового колективу. І тут важливу роль відіграє темперамент дитини: сангвінік або холерик залюбки прийме запрошення поспілкуватись з іншими дітьми, флегматик поставиться до цього незадовільно, а меланхолік – з недовірою.

Навіщо йти в садок?

Якщо ви ловите себе на думці, що втомились від дитини, хочете від неї відпочити, то терміново потрібно працювати над собою. Адже наші діти знають, відчувають, про що ми думаємо. І відчувши, що його хочуть «спихнути» в садок, дитина починає ще більше впиратись вашому рішенню, а це — сльози та істерики зранку. Намагайтеся переконати себе, що дитячий садок — це найкраще, що наразі може статися в житті вашого малюка. І пам’ятайте: позитивний настрій мами — це позитивний настрій дитини.

Як підготуватись?

Для того, щоб малюк хотів іти в садок, у нього має бути мотив. Батьківський аргумент «там будеш гратись», як правило не спрацьовує. Скажіть, що на малюка може чекати ліжечко, яке плаче, якщо в ньому ніхто не спить, і капці, яким самотньо у шафці. А горщик залишиться порожній, і ніхто до нього не підійде і не візьме. Бідний горщик! Фантазія вихователя теж відіграє велику роль — адже малюк «мусить» поливати в групі квіти, збирати іграшки, ходити з нянею за обідом, інакше кажучи, без нього ніяк не обійтися. Як тут не піти в садочок?

Як піти уперше?

До перших відвідин садка дитину потрібно готувати і фізично, і психологічно. Днів 10 ходити туди лише на кілька годин. Заздалегідь відкоригувати режим дня — раніше лягати спати, раніше вставати. Звісно, водити і забирати малюка з садка повинні тільки мама чи тато. Час бабусь і дідусів настане пізніше. Пам’ятайте: ваша увага до такої важливої події в житті дитини надасть їй упевненості.

Що робити, коли «не хочу!»

Під час адаптації малюка до садочка є період, який називають «етапом новизни». Іншими словами, дитина залюбки ходить З—5 днів, а потім… «не хочу, не піду!» Як правило, за попередні дні батьки вже розслабились, зраділи, що все минуло легко. А, натомість, не варто втрачати пильність: багато гратися з дитиною після садка, обнімати дитину і цілувати, іншими словами, компенсувати вашу розлуку. Буває так, що довгий час дитина без проблем ходить у садок, а потім категорично відмовляється. Причина такої поведінки може ховатися в сім’ї. Малюк втомився від неуваги відсутності спільних ігор, а тут ще й у садочку насварили або не вдалося налагодити стосунки з ровесниками. Часто буває, що дитина не проявляє себе в колективі так, як може, тоді вона біжить до мами і шукає в неї захисту. Сварити і соромити її не слід — потрібно разом з вихователем знайти вихід із такої ситуації.

Як бути далі?

Ранок і час перед сном дуже важливі для психологічного стану дитини. Малюку потрібно, щоб вранці мама зарядила його позитивною енергією, хорошим настроєм. Адже так хочеться разом з мамою хоч 5 хвилин повалятись у теплому ліжечку. Насолодитися її поцілунками і ніжними словами. А якщо навколо поспіх, крики, то про який добрий гумор може йтися? Увечері дитина також прагне уваги. Адже цілий день мама її не цілувала, не носила на руках, не гралася — і вона хоче заповнити цю прогалину. А якщо в батьків футбол, прибирання, прання, то і засинає дитина з істерикою, встає «не з тої ноги», а далі — за «звичним сценарієм».

ПАМ’ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ

«ПЕРШІ КРОКИ ДО ДИТИНСТВА»

Разом допоможемо малюкові знайти своє гідне місце в дитсадку! Адаптація, тобто звикання, — явище двоїсте. Воно залежить однаковою мірою від мами з татом і від дитини. Якщо дорослі впевнені, спокійні, доброзичливі — усе буде гаразд! Нервовість, неспокій передаються дітям, й адаптація ускладнюється.
Прийміть кілька практичних порад:
  • виробляйте свої ритуали прощання й зустрічі, «прикрашайте» їх особливими знаками;
  • пошийте «чарівну» сумочку, заведіть коробочку з набором домашніх предметів: родинних фотографій, носовичків, а також інших дрібничок, які належать дорослим. Ці речі пов’язуватимуть дитину з відсутніми родичами;
  • принесіть 1-2 улюблені іграшки, книжки, тарілочку, горщик (у разі потреби);
  • домовтеся про спілкування дитини з вами телефоном;
  • станьте спільником і помічником вихователів (проведіть ігри, поставте сценки-мініатюри. Розкажіть казки дітям усієї групи);
  • запросіть додому дітей на 1- 2 години в домовлений час;
  • організуйте спільну стінну газету.
Щодня при зустрічі обіймайте малюка, покажіть, що ви радієте йому. Не бійтеся попросити дозволу взяти з дитячого садка додому іграшку, книжку, яка сподобалась дитині, їх же потрібно повертати, а це – серйозний привід для зустрічі завтра! Повірте, надійде час, коли дитина з особливим смутком буде розлучатися з першими вихователями. І ставши школярем, неодноразово, відкрито або потай, прибіжить до свого дитсадка хоч на хвилинку.
Вісник психологічної служби Київщини. Випуск 5
Використані джерела:
Інтернет ресурс